Головне управління ДФС у Миколаївській області розглянуло лист ТОВ <…> щодо визначення контрольованою операцією для цілей трансфертного ціноутворення майнового внеску у вигляді обладнання до статутного капіталу товариства від учасника нерезидента та на підставі статті 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПКУ) надає індивідуальну податкову консультацію.
Відповідно до підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 ПКУ інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Прямі фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями відповідно до підпунктів 39.2.1.1, 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 ПКУ (в редакції до 01.01.2017) є:
господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;
зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів – нерезидентів;
господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ (в редакції до 01.01.2017) визначено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:
операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;
операції з надання послуг;
операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами інтелектуальної власності;
фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;
операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.
Таким чином, визначальною умовою для визнання операцій контрольованими є вплив таких операцій на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків.
Однак, ПКУ не передбачено в якому із періодів (звітному або наступному) цей вплив здійснюється.
Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Отже, операції з внесення учасником підприємства до статутного капіталу обладнання не впливає на дохід підприємства.
Водночас Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Складовою витрат є собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), що складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
До складу загальновиробничих витрат включаються амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, встановлено, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів.
Отже, операції з внесення учасником підприємства до статутного капіталу обладнання впливають на витрати підприємства починаючи з нарахування амортизації основного засобу.
Статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 №1576-ХІІ визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Отже, операції зі збільшення статутного капіталу шляхом внесення учасником підприємства основних засобів враховується у складі витрат починаючи з нарахування амортизації такого основного засобу та впливає на фінансовий результат до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку та відповідно впливають на об'єкт оподаткування податком на прибуток.
Оскільки операції із збільшення статутного капіталу внеском учасника підприємства основних засобів (обладнання) впливають (можуть впливати) на формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, то операції із майнового внеску до статутного капіталу товариства від учасника нерезидента визнаються контрольованими відповідно до статті 39 ПКУ.
Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПКУ платники податків, які здійснювали у звітному році контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.