Закон покладає на осіб, визначених в ч.1 ст.3 Закону про запобігання корупції обов'язок самостійно: виявляти конфлікт інтересів, своєчасно повідомляти про конфлікт інтересів, самостійно врегульовувати конфлікт інтересів, не допускати конфлікту інтересів та не вчиняти дій в умовах конфлікту інтересів. Для врегулювання конфлікту інтересів може застосовуватись самостійна і зовнішня форма врегулювання.
Для держслужбовців обов'язкове негайне в письмовому вигляді повідомлення керівнику про конфлікт інтересів, самостійне врегулювання конфлікту інтересів шляхом усунення від вчинення дій чи прийняття рішень. Керівник комунальної установи, закладу або підприємства в письмовому вигляді негайно повідомляє про конфлікт інтересів відповідну раду, у власності якої знаходиться цей об'єкт комунальної власності. Оскільки за загальною нормою питання дисциплінарного характеру приймає той, хто прийняв на роботу, то заяви і повідомлення про конфлікт інтересів повинна у дводенний термін розглядати відповідальна постійна комісія ради.
Зовнішня форма застосовується керівником у вигляді: усунення особи від вчинення дій, прийняття рішень; зовнішнього контролю; обмеження доступу до інформації; перегляду обсягу службових повноважень; переведення на іншу посаду; звільнення.
Для застосування кожного з заходів в Законі передбачені певні умови.
Рішення про врегулювання конфлікту інтересів в органі державної влади приймає керівник. В органах місцевого самоврядування (сільських, міських, районних, обласних радах) профільна постійна комісія ради, на яку покладено повноваження з запобігання конфлікту інтересів при виконанні депутатами делегованих повноважень.
Конфлікт інтересів у керівника врегульовується НАЗК із застосуванням тих самих форм, з обов'язковим негайним письмовим повідомленням агентство про конфлікт інтересів.
Заяви і повідомлення про конфлікт інтересів мають розглядатися негайно, але не пізніше 2 робочих днів. В противному випадку відповідальність за невжиття заходів із запобігання конфлікту інтересів загрожує вже керівнику.