Центральна ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області про ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями СГ
опубліковано 07 липня 2021 о 14:46 Розділ: Місцеві новини
Ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями СГ, який здійснює діяльність у ресторанному господарстві
та його місця зберігання алкогольних напоїв
Чи потрібна ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями СГ, який здійснює діяльність у ресторанному господарстві та використовує для виробництва фірмових страв, кулінарних виробів алкогольні напої або при додаванні таких напоїв у каву, чай, шоколад? Чи потрібно всі місця зберігання алкогольних напоїв вносити до Єдиного реєстру?
Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно з ст. 1 Закону № 481 алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відс. об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно до УКТ ЗЕД шоколад та інші готові харчові продукти з вмістом какао, в тому числі які містять алкоголь, віднесені до коду 1806; кава – 0901, чай – 0902.
Пунктом 2.2 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за № 680/6968, (далі – Правила № 219) встановлено, що суб’єкти господарської діяльності при виготовленні продукції власного виробництва повинні додержуватися технологічних режимів виробництва продукції (сумісність продуктів, їх взаємозаміна, режим холодного й теплового оброблення сировини тощо), визначених нормативною документацією (збірниками рецептур страв, кулінарних, борошняних кондитерських і булочних виробів, затвердженими в установленому порядку, державними стандартами, технічними умовами, а також Санітарними правилами).
Суб’єкти господарської діяльності при користуванні збірниками рецептур страв та кулінарних виробів, зокрема, мають право: заміняти (виключати) у рецептурах відсутні види продовольчої сировини та харчових продуктів (крім основних складників страви) або додатково включати їх у необхідних кількостях, не погіршуючи смакових властивостей страв (виробів), при цьому не допускати порушення Санітарних правил, технологічного режиму виробництва продукції, погіршення споживних властивостей та якості страв (виробів). Зміни до рецептур в обов’язковому порядку вносяться в технологічну документацію на страви та вироби і калькуляційні карти;
самостійно розробляти фірмові страви та вироби. Технологічна документація на фірмові страви та вироби складається у довільній формі та затверджується керівником суб’єкта господарювання у сфері ресторанного господарства.
Кухарі та кондитери повинні бути забезпечені на робочих місцях технологічною документацією на страви та вироби (п. 2.3 Правил № 219).
Технологічна документація на страви та вироби – документація із зазначенням опису технологічного процесу виробництва продукції, переліку продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі приготування, даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті, термін придатності до споживання, умов зберігання, способу реалізації (подання) споживачу, вимог до якості страв та виробів (абзац п’ятнадцятий п. 1.3 Правил № 219). При цьому згідно з ст. 15 Закону № 481 зберігання, зокрема, алкогольних напоїв здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі – Єдиний реєстр), незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстроваі постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Частиною другою ст. 17 Закону № 481 передбачено застосування до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) фінансових санкцій у вигляді штрафів у разі зберігання, зокрема, алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.
Таким чином, суб’єкт господарювання ресторанного господарства при здійсненні роздрібної торгівлі продукцією власного виробництва (кулінарними стравами, борошняними кондитерськими і булочними виробами, кавою, чаєм або шоколадом) з доданням алкогольних напоїв, за умови додержання технологічних режимів виробництва такої продукції, визначених нормативною документацією, не повинен отримувати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
При цьому всі місця зберігання алкогольних напоїв, які використовуються у виробництві такої продукції, повинні бути внесені до Єдиного реєстру.